Як стати ранньою птахою

Добре вставати засвіт сонця, адже така звичка сприяє набуттю здоров’я, багатства та мудрості.
– Арістотель

Жайворами народжуються чи стають? Щодо мене, то я жайвором точно став. Двадцятирічним я рідко коли лягав раніше півночі та майже завжди відсипався досхочу наступного дня. Зазвичай я починав свої справи десь пообіді. Та навіть у ті часи я не міг не зауважити тісного зв’язку між успіхами в моєму житті та раннім вставанням. У ті нечасті дні, коли я прокидався рано, я помічав, що моя продуктивність чи не завжди вища звичайної, і не тільки вранці, але й впродовж цілого дня. До того ж я відзначав неймовірне відчуття гармонії, з яким жив увесь день. Тож, оскільки людина я практична, я поставив собі за мету вставати рано. Я швиденько переставив свій будильник на п’яту ранку… і наступний день настав для мене десь в районі обіду.

Гммм…

Я пробував ще і ще, але особливих успіхів не зазнавав. Здавалося, ніби мене народили без гену раннього вставання. Коли б не дзвенів будильник, першим моїм бажанням ставало припинити його противне дзеленчання та спати собі далі. Після того я полишив свої спроби, і кілька років до теми не повертався. Та згодом, замислюючись над своїм досвідом, зрозумів, що підходив до проблеми не з того боку. І щойно змінив свою тактику, враз перетворився на справжнісінького жайвора.

Важко вставати рано, спираючись на хибні уявлення. Але маючи собі в допомогу правильні, це доволі легко.

Найпоширеніша помилка тут така: ви вважаєте, що якщо ви хочете раніше встати, вам непогано було б і лягти раніше. Тож ви дивитесь, скільки ви спите зараз, а далі просто зсуваєте часовий проміжок для сну на кілька годин назад. І якщо зараз ви спите з опівночі до восьмої, ви вираховуєте, що вам слід лягати о десятій, аби назавтра встати о шостій. Звучить дуже переконливо, але зазвичай не працює.

Схоже, існує дві основні школи переконань щодо графіків сну. Перша стверджує, що людині слід щодня лягати та вставати в один і той самий час. Це як ніби встановити два будильники: один на засинання, другий на прокидання. Вона видається цілком практичною для сучасного світу. Ми маємо бути передбачуваними у своїх діях. І маємо дбати про свій відпочинок.

Друга школа вважає, що варто прислухатися до себе і, лягаючи щойно ви втомилися, вставати тоді, коли ваше тіло того хоче. Витоки школи слід шукати у дослідженнях біоритмів людини. Ми самі знаємо, скільки нам треба на відпочинок і не треба насилувати свою природу.

Методом проб та помилок, я порозумів для себе, що обидві школи пропонують неефективні рішення. Особливо, якщо ви зацікавлені у продуктивності.

І ось чому: якщо ви обираєте спати за годинником, ви часом мусите лягати тоді, коли спати вам ще не хочеться. Ви просто гаєте час, лежачи із заплющеними очима, намагаючись заснути. До того ж, ваші дії засновані на переконанні, що щоночі вам потрібна одна й та сама кількість годин на відпочинок. Це хибне припущення — ваші потреби у сні різняться день від дня.

Якщо ж ваші звички щодо сну ближчі другій школі, ви скоріш за все спатимете більше, ніж потребуєте. Часто значно більше — скажімо годин на 10–15 на тиждень (стільки ж триває бадьорість протягом одного дня). Багато людей, що сплять за такою системою проводять у ліжку більш ніж вісім годин, і зазвичай це забагато. Та й будувати плани на ранок, справа невдячна, оскільки встаєте ви щоразу в інший час. І, зважаючи, що наші природні ритми часом не збігаються із 24-годинною добою, ви ризикуєте із нею розсинхронізуватись.

Для мене оптимальним рішенням стало сумістити обидва підходи. Це дуже просто і багато людей-жайворів роблять так щодня, навіть про це не задумуючись, проте для мене прихід до такого режиму став справжнім одкровенням. Тож я вирішив лягати, щойно мені хотілося спати (і лише тоді, коли мені хотілося спати) та вставати під будильник у заздалегідь визначений час. І так сім днів на тиждень. Тепер я завжди прокидаюся о тій самій порі (у моєму випадку о п’ятій), хоча й лягаю щоразу в інший час.

Я вкладаюсь, коли відчуваю, що вже не можу не спати. Перевіряю себе я дуже просто: якщо я усвідомлюю, що сенс останньої пари сторінок книжки, яку я читаю, тікає від мене, значить час сну настав. Зазвичай я засинаю хвилини за три. Я лягаю, вмощуюсь і мене тут таки підхоплюють хвилі сну. Іноді я засинаю о пів на дев’яту; іншим разом працюю до півночі. Зазвичай я лягаю спати годині о десятій–одиннадцятій. Якщо я не сонний, я займаюся справами доти, доки очі не починають заплющуватись самі. І читання – гарне заняття, яке допомагає визначити, чи не час вже вкладатися.

Щоранку щойно замовкає мій будильник, я кілька секунд потягуюсь і встаю. Довго я про це не думаю. Я зрозумів, що щодовше розтягую процес вставання, то більше шансів у моєї дрімоти затягти мене назад в свої обійми. Тож я не дозволяю собі сперечатися зі своїм сонливим «я» щодо переваг зайвої годинки-другої сну. Навіть якщо мені хочеться поспати ще, я все одно встаю.

Після кількох днів практикування такого підходу, я зрозумів, що мій сон став природнішим. Якщо я мало спав однієї ночі, я наступного вечора рано починав куняти, а отже і лягав раніше. А якщо був сповнений сил і не відчував втоми, спав менше. Моє тіло привчилось вимикатися у потрібний йому момент, адже воно зрозуміло, що встаю я щоразу у той самий час, і час цей не обговорюється.

Як побічний ефект, я став спати у середньому на 90 хвилин менше щоночі, при цьому зранку я почуваюся відпочилішим. Я сплю майже увесь час, який проводжу у ліжку.

Я зрозумів, що люди, що страждають на безсоння, це ті, які вкладаються спати, не відчуваючи сонливості. Якщо ви не почуваєтесь сонними і розумієте, що швидко не заснете, встаньте і трохи пройдіться. Опирайтесь сну доти, доки ваше тіло не почне виробляти гормони, які заколишуть свідомість. Якщо ви лягатимете лише тоді, коли відчуватимете сонливість, а вставатимете завжди в однаковий час, у безсоння не залишиться шансів. Першого вечора, ви можливо провештаєтесь довгенько, але заснете щойно вклавшись. Можливо, важко буде встати рано наступного ранку, поспавши лише кілька годин, але ви витримаєте день, і ввечері заснете раніше. Спливе якийсь час і ви навчитеся лягати приблизно в однаковий час, відразу засинаючи.

Тож, якщо ви захотіли стати ранньою птахою (або просто хочете краще планувати свій сон), робіть так: лягайте лише тоді, коли почуваєтесь справді сонними, а прокидайтесь щоразу о тій самій годині.

Стів Павліна

Джерело перекладу http://www.rozvytok.co.ua/2008/yak-staty-rannyoyu-ptakhoyu/

This article is copyright © by Steve Pavlina and is reprinted with permission. For more personal development articles, visit Steve Pavlina’s Personal Development for Smart People.

Как развить в себе креативность

Многие из нас считают, что творческое мышление — это дар, и с этим нужно родиться. Если у вас нет такого врожденного дара, можно его развить. Вот несколько возможностей:

• Избавьтесь от стереотипа: «творческие люди рождаются таковыми». Это первый и главный шаг.
• Займитесь чем-нибудь творческим. Самое простое, на мой взгляд — это фото. Купите фотоаппарат или мобильный телефон с ним и снимайте все, что считаете интересным.
• Перед сном не грузите голову насущными проблемами, пофантазируйте: путешествуйте в будущее, придумывайте какие-нибудь истории. Это все равно что писать книги, только в своем воображении. Теперь вы отличаетесь от писателя только тем, что не записываете то, что придумываете.
• Очень хорошо влияет на творчество красота. Рисуйте ее для себя везде. Можно увидеть красоту даже в валяющемся мусоре. Сложно? Прищурьтесь — теперь плохо видны очертания предметов, и вместо мусора можно вообразить цветы, растущие на земле :)
• Рисуйте, даже если у вас это плохо получается.
• Если вы домохозяйка, не готовьте одно и то же, не пользуйтесь рецептами — создавайте свои блюда. Это интересно и, скорее всего, вкусно. Этот процесс может доставить массу удовольствия.
• Интересуйтесь всем, ходите в новые места. Разнообразие информации и впечатлений расширяет горизонты вашей креативности.
• При просмотре фильмов и прочтении книг — придумывайте на ходу продолжение.

Развивайте в себе творческие способности, и тогда мир станет для вас красивее и интереснее. Жду ваших дополнений к этому списку.

Автор: Сергей Коркин